Вегетативна дисфункція та спосіб корекції у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією
Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
Резюме
Обстежено 60 дітей із хронічною гастродуоденальною патологією та 30 умовно здорових дітей. Вивчено клінічні прояви астеновегетативного синдрому, а також функціональні показники вегетативної нервової системи у всіх пацієнтів. Встановлено, що для дітей із хронічною гастродуоденальною патологією характерними були виражені порушення вегетативної регуляції. Дані порушення вегетативного гомеостазу можна розглядати як одну з причин прогресування патологічного процесу у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропонований метод корекції вегетативної дисфункції у дітей з хронічною гастродуоденальною патологією після успішної ерадикації хелікобактерної інфекції за рахунок використання фізіотерапевтичного методу лікування - галотерапії у поєднанні з прийомом рослинно-вітамінного заспокійливого комплексу ¦Валерін Кардіо ( Встановлено тривалий позитивний ефект усунення астеновегетативного синдрому та нормалізації показників функціонального стану вегетативної нервової системи від використання запропонованого комплексного курсу корекції вегетативної дисфункції у дітей із ерозивним бульбитом.
Вступ
Хронічну гастродуоденальну патологію (ХГДП) із сучасних позицій розглядають як поліетиологічну багатофакторну проблему. Однією з причин розвитку хронічних захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) у пацієнтів різних вікових груп поряд із Helicobacter pylori (НР) більшість авторів розглядають дисфункцію вегетативної нервової системи (ВНС). Відомо, що існує тісний взаємозв'язок між станом ВНС та клінічними проявами кислотозалежних ерозивно-виразкових захворювань. Дезорганізація нейротрофічного контролю в організмі хворих може призводити до зміни мікроциркуляції, формування порушень секреції та моторики різних відділів травної системи, що створює умови для персистенції НР та сприяє виразкову хворобу. Більшість дослідників підтверджують той факт, що лікування ХГДП не повинно обмежуватися лише заходами, спрямованими на ерадикацію НР, але й має включати методи корекції дисфункції ВНС.
Одним із перспективних методів корекції дисфункції ВНС у пацієнтів із ХГДП є застосування лікувальних повітряних середовищ із моделюванням природних факторів. Одним з таких методів є галотерапія (ГТ) – метод, заснований на лікувальній дії високодисперсного сухого сольового аерозолю (галоаерозолю). ГТ є розділом спелеотерапії – методом використання з лікувальною метою мікроклімату соляних печер. Мікроклімат соляних печер має певні особливості. Для нього характерні сталість температури та тиску, газового складу повітря, низька відносна вологість, підвищений вміст негативно заряджених іонів, відсутність бактеріальної флори та алергенів. Основним компонентом повітряного середовища соляних печер є присутність у повітрі найдрібніших сольових частинок - сухого сольового аерозолю у певній концентрації, основною складовою якого є хлорид натрію.
Спелеотерапія увійшла в основу методів, які використовують мікрокліматичні фактори соляних спелео-кабінетів в умовах наземних приміщень (галокамер) у складі лікувальних закладів. Використання ГТ передбачає створення та підтримку всіх параметрів спелео-впливів, диференційоване дозування та контроль рівня сольового аерозолю у процесі проведення процедури. Управління методом ГТ здійснюється за допомогою обладнання галокомплексу на базі галогенератора, який створює та підтримує в галокамері в режимі реального часу рівень природної концентрації сольового аерозолю з кількома лікувальними режимами. Важливою особливістю галокамеру є можливість точного дозування концентрації аерозолю. В аерозолі хлориду натрію присутні легкі негативні аероіони, які в повітряному середовищі активізують метаболізм і місцевий захист біологічних тканин, покращують окисно-відновні процеси, мають спазмолітичну та протизапальну дію. ГТ сприятливо впливає на серцево-судинну, ендокринну, травну, дихальну системи, активує системний імунітет, викликає стимулюючу дію на центральні та периферичні стрес-лімітуючі системи організму, здійснює позитивну психоемоційну та антидепресивну дію, знижує ступінь втоми, підвищує ступінь втоми, підвищує ступінь втоми.
Недостатня ефективність нестандартних методів лікування, зростаюча алергізація населення та несприятливий вплив тривалих медикаментозних навантажень на організм, надають особливої актуальності розробці та подальшому вдосконаленню способів лікування ХГДП з використанням поєднання медикаментозних та фізіотерапевтичних методів. Визначаючи особливості ВНС у хворих з ХГДП та коригуючи їх, можна покращити ефективність лікування даних пацієнтів. Враховуючи лікувальні властивості ГТ, перспективним є застосування даного методу фізіотерапії для лікування дітей з ХГДП як доповнення до загальноприйнятих медикаментозних схем терапії.
Метою дослідження було вивчення ефективності застосування курсу ГТ пов'язане з використанням рослинно-вітамінного заспокійливого комплексу Валерін Кардіо у корекції вегетативної дисфункції у дітей із ХГДП.
Матеріали та методи
На базі гастроентерологічного відділення Міської дитячої клінічної лікарні №1 м. Донецька та медичного центру «Гастролайн» обстежено 60 дітей з ерозивним бульбитом (ЕБ), асоційованим з НР, віком від 14 до 17 років. Для підтвердження діагнозу всім дітям на час вступу до відділення було проведено ендоскопічне дослідження з біопсією слизової оболонки. Діагностика НР проводилася з використанням двох методів: інвазивного – швидкий уреазний тест із біопсійним матеріалом та неінвазивного – уреазний дихальний тест, який проводився за допомогою тест-системи «Хелік» з індикаторними трубками (ТОВ «АМА», Росія). Про інфікованість НР говорили у разі позитивних результатів обох методів діагностики. До дослідження було включено пацієнтів з успішною ерадикацією НР-інфекції шляхом застосування трикомпонентної схеми терапії. Ефективність ерадикації НР оцінювали через 4 тижні після завершення антихелікобактерної терапії. Успішна ерадикація діагностувалася за негативних результатів обох методів діагностики НР.
Всі діти були поділені на дві групи: основну та групу порівняння. У кожній групі було 30 пацієнтів. Всім дітям основної групи було проведено курс ГТ через місяць після закінчення традиційної ерадикаційної антихелікобактерної терапії та усунення гострого запального процесу у спеціалізованій галокамері з використанням апарату сухої сольової аерозольтерапії АСА-01.3 (ЗАТ «Аеромедіа», Санкт-Петербург). Курс ГТ складав 10 щоденних сеансів тривалістю 30 хвилин. Концентрація аерозолю у повітрі галокамери становила 3-4 мг/м3. Всім пацієнтам основної групи паралельно з використанням ГТ призначали курс медичного препарату - рослинно-вітамінного заспокійливого комплексу Валерін Кардіо (ТОВ «Вітетера», Україна) у вигляді таблеток по 500 мг. Препарат застосовували по 1 таблетці 2 рази на добу курсом 1 місяць. До складу Валерін Кардіо входять лікарські трави: меліса, валеріана, собача кропива, пасифлора, з'єднуються з вітамінами групи В (В1, В2, В6, В12), вітаміном С і мікроелементами (магній).
При надходженні та після комплексного лікування у всіх обстеженнях пацієнтів оцінювали скарги, функціональні показники ВНС. Результати лікування порівнювалися з аналогічними показниками пацієнтів з ЕБ, яким не проводилася дана лікувальна методика, а терапія обмежувалася лише використанням антихелікобактерної терапії з корекцією шлункової секреторної функції. Ці діти склали групу порівняння. Між дослідною та групою порівняння не було достовірних відмінностей за статтю, віком, вихідними показниками вегетативного статусу (р>0,05). Віддалені результати лікування оцінювали через 3 місяці. Як групу контролю обстежено 30 умовно здорових дітей.
Для оцінки вегетативного гомеостазу використовувалися такі функціональні характеристики ВНС: вихідний тонус вегетативний (ІВТ), вегетативна реактивність (ВР) і вегетативне забезпечення діяльності (ВОД). ОВТ визначали за допомогою показника індексу напруги (ІН), отриманого за допомогою кардіоінтервалографії (КІГ). ВР оцінювали за результатами КІГ з реєстрацією показників у горизонтальному та вертикальному положеннях з подальшим обчисленням ІН1 та ІН2. Для оцінки ВОД організму проводилася клиноортостатична проба. Статистичний аналіз результатів дослідження проводився у пакеті MedStat та Microsoft Excel 2003.
Результати дослідження
Обстеження дітей з ЕБ при вступі до відділення показало, що поряд з абдомінальним больовим та диспептичним синдромами для них був характерний розвиток астеновегетативного синдрому, основними проявами якого були: слабкість, стомлюваність, емоційна лабільність, дратівливість, порушення сну (труднощі при засинанні) , головний біль, зміни артеріального тиску, запаморочення, непереносимість транспорту, задушливих приміщень та інше.
При дослідженні функціональних показників ВНС для дітей з ерозійними процесами у слизовій оболонці ДПК характерно збільшення питомої ваги пацієнтів із симпатикотонічним варіантом ІВТ, що реєструвався у 19 (63,3 ± 8,8%) пацієнтів основної групи та у 20 (66,7 ± 8 , 6%) дітей групи порівняння. Парасимпатичний варіант ІВТ реєструвався у 11 (36,7±8,8%) та 10 (33,3±8,6%) пацієнтів відповідно. Особливістю дітей з ЕБ було те, що в жодного з них не було зареєстровано ейтонічного варіанта ІВТ.
Вивчення ВР проводилося з метою оцінки здатності організму реагувати зовнішні і внутрішні подразники. Встановлено, що більшість пацієнтів з ЕБ реєструвалася патологічна (гіперсимпатикотонічна, асимпатикотонічна) ВР, що свідчить про неадекватності вегетативних реакцій організму на перехід з одного стану в інший. Так, гіперсимпатикотонічний варіант ВР, що свідчить про зниження резервних можливостей ВНС, реєструвався у 15 (50,0±9,1%) дітей основної групи та у 18 (60,0±8,9%) пацієнтів групи порівняння. Асимпатикотонічний ВР, що вказує на незадовільну адаптацію, встановлено у 12 (40,0±8,9%) та 9 (30,0±8,4%) дітей відповідно. У цьому нормальний варіант ВР (симпатикотонический тип) реєструвався лише в 3 (10,0 ± 5,5%) пацієнтів кожної групи.
Здатність ВНС пацієнтів у довгостроковій підтримці ВР на певному рівні оцінювали за характеристикою ВОД організму дитини. У пацієнтів з ЕБ найчастіше виявляли асимпатикотонічний тип ВОД, що зареєструвався в основній групі у 14 (46,7±9,1%) дітей, а в групі порівняння – у 15 (50,0±9,1%). Асимпатикотонічний тип відноситься до найбільш дезадаптивних варіантів ВОД, що вказує на зниження адаптивних можливостей пацієнтів, виснаження симпатоадреналової системи при ерозивному процесі слизової оболонки ДПК. Змішані варіанти ВОД також реєструвалися з високою частотою серед пацієнтів з ЕБ. Так, симпатикоастенічний варіант ВОД встановлено у 6 (20,0±7,3%) дітей у кожній групі, а астеносимпатикотонічний – у 6 (20,0±7,3%) пацієнтів основної групи та у 3 (10,0±5 , 5%) дітей групи порівняння Нормальний та гіпердіастолічний варіанти ВОД реєстрували лише серед пацієнтів групи порівняння – по 2 (6,7±4,6%) дитини.
Проведений курс комплексної терапії з використанням ГТ та прийомом рослинно-вітамінного заспокійливого комплексу Валерін Кардіо у дітей з ЕБ дозволив домогтися усунення клінічних проявів астеновегетативного синдрому у короткі терміни лікування.
Досягнуто позитивну динаміку всіх вегетативних показників. Так, динаміка ІВТ при використанні запропонованого курсу корекції відображала єдину тенденцію збалансованої взаємодії симпатичного та парасимпатичного відділів ІВТ, що виражалося у збільшенні питомої ваги ейтонією та зниженні симпатикотонії та парасимпатикотонії (табл. 1).
Так, після використання запропонованого нами курсу корекції дисфункції ВНС в основній групі ейтонію в ІВТ виявлено у 12 (40,0±8,9%) пацієнтів, статистично достовірно (р>0,05) не відрізнялося від здорових дітей. Серед пацієнтів групи порівняння на фоні ерадикації НР зафіксовано встановлення ейтонії в ІВТ у 3 (10,0±5,5%) пацієнтів, що було достовірно (р<0,01) менше, ніж за основною групою. В інших пацієнтів групи порівняння зберігався гіперергічний вплив симпатичної або парасимпатичної системи, що свідчить про збереження дезадаптації навіть на тлі ерадикації НР.
Вивчення ВР у пацієнтів із ЕБ після проведення комплексної терапії зафіксувало значні відмінності між групами порівняння (табл. 2).
У процесі терапії серед дітей основної групи достовірно частіше (р<0,05) щодо групи порівняння реєструвалися нормальні відповіді адаптаційних систем на короткочасне навантаження у вигляді симпатикотонічної ВР – 17 (56,7±9,0%) пацієнтів, що достовірно не відрізнялося (р > 0,05) від частоти виявлення цього типу ВР серед дітей групи контролю. Паралельно знижувалась питома вага гіперсимпатикотонічного типу ВР і нівелювалися прогностично найбільш несприятливий, що свідчить про виснаження адаптації асимпатикотонічний тип ВР. Серед дітей групи порівняння на тлі ерадикації НР кількість пацієнтів із симпатикотонічним варіантом ВР становила 7 (23,3±7,7%) за рахунок незначного зменшення кількості пацієнтів із гіперсимпатикотонічною ВР. Кількість дітей з асимпатикотонічним типом ВР не змінилася, що свідчить про стійке виснаження адаптаційних резервів пацієнтів з ЕБ та неможливістю їх відновлення навіть на тлі усунення основного провокуючого фактора запалення слизової оболонки.
Запропонований курс комплексної терапії протягом місяця дозволив досягти в основній групі відсутності найбільш прогностично несприятливих варіантів ВОД – гіпердіастолічного та асимпатикотонічного за рахунок перерозподілу у бік достатнього ВОД, що свідчить про адекватність стрес-реакції та перехід ВНС на більш економний рівень функціонування. При цьому кількість дітей в основній групі з нормальною ВОД склала 16 (53,3±9,1%), що достовірно не мало відмінностей від групи контролю (р>0,05). Серед пацієнтів групи порівняння статистично значущої позитивної динаміки ВОД не відзначено, збереглися асимпатикотонічний, гіпердіастолічний та інші патологічні варіанти ВОД (табл. 3).
При проведенні повторного огляду пацієнтів через 3 місяці встановлено, що більш ніж у половини пацієнтів групи порівняння відзначалися прояви астенічного синдрому – 17 (56,7±9,0%) дітей. Найчастіше реєструвалися скарги на слабкість, стомлюваність, біль голови. Серед пацієнтів основної групи прояви астенічного синдрому реєструвалися достовірно рідше – у 5 (16,7±6,8%) дітей (р<0,05). Через 3 місяці ейтонія в ІВТ зберігалася у 10 (33,3±8,6%) дітей основної групи, у той час як у групі порівняння лише у 1 (3,3±3,3%). Симпатикотонічний тип ВР в основній групі зберігався у 15 (50,0±9,1%) пацієнтів, серед дітей групи порівняння таких дітей було 3 (10,0±5,5%). Нормальний тип ВОД при проведенні катамнестичного дослідження встановлено у 13 (43,3±9,0%) пацієнтів основної групи та лише у 3 (10,0±5,5%) дітей групи порівняння.
Висновки
Таким чином, запропонований комплексний лікувальний метод терапії з використанням десятиденного курсу ГТ спільно з прийомом протягом 1 місяця рослинно-вітамінного заспокійливого комплексу Валерін Кардіо у дітей з ЕБ на тлі успішної ерадикації НР дозволив домогтися сприятливого перебігу загального адаптаційного синдрому за рахунок адекватного роботу стрес-лімітуючих систем, формування резистентності до ушкоджуючого фактора, забезпечуючи тим самим адаптацію переважній кількості дітей, які отримували цю терапію. Про це свідчать отримані результати у вигляді достовірно позитивної динаміки ІВТ, ВР, ВОД у обстежених, які отримували запропоновану терапію, порівняно з пацієнтами, які отримували лише антихелікобактерний курс терапії. Використання запропонованого нами курсу корекції вегетативного дисбалансу у дітей з ХГДП дозволяє досягти пролонгованого ефекту та стійкої компенсації стану показників ВНС. Безпека та хороша переносимість дітьми ГТ відкриває нові можливості та напрямки у використанні даного фізіотерапевтичного методу у педіатричній практиці.
Література
1. Дисфункция вегетативной нервной системы и ее роль в патогенезе язвенной болезни желудка / В.А. Зурнаджьянц, В.В. Антонян, А.А. Панов, С.В. Антонян // Вестник хирургической гастроэнтерологии. — 2010. — № 2. — С. 55-61.
2. Антонян В.В. Особенности вегетативной нервной системы у больных язвенной болезнью желудка и язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки / В.В. Антонян // Астраханский медицинский журнал. — 2010. — Т. 5, № 1. — С. 48-55.
3. Антонян В.В. Особенности вегетативного статуса у больных гастродуоденальными эрозиями / В.В. Антонян, А.А. Панов, С.В. Антонян // Астраханский медицинский журнал. — 2011. — Т. 6, № 1. — 2011. — С. 74-78.
4. Гурова М.М. Особенности вегетативной регуляции у детей подросткового возраста с хроническими гастродуоденитами в зависимости от стадии течения заболевания / М.М. Гурова, Ю.П. Успенский // Кубанский научный медицинский вестник. — 2010. — № 8. — С. 56-61.
5. Профилактика и коррекция вегетативных нарушений у детей / Е.Г. Кондюрина, В.В. Зеленская, Т.Н. Елкина [и др.] // Лечащий врач. — 2010. — № 6 — С. 83-85. 6. Червинская А.В. Механизмы действия и возможности лечебного применения управляемой галотерапии / А.В. Червинская // Клиническая больница. — 2012. — Т. 2, № 2–3. — С. 189-200.
7. Investigation of physic-chemical properties of dry salt aerosol in artificial caves / I. Ponikowska, T. Latour, A. Czerwinskaja, J. Chojnowski // J. Balneol. Pol. — 2009. — Vol. 52, — № 2 (116). — P. 92-99.
8. Влияние спелеоклиматотерапии на психоэмоциональное состояние студентов в процессе обучения / Н.П. Горбатенко, Е.В. Дорохов, В.Н. Яковлев, Е.А. Павлова // Вестник новых медицинских технологий. — 2012. — Т. XIX, № 2. — С. 127-129.
9. Хан М.А. Применение галотерапии для оздоровления детей в общеобразовательных учреждениях / М.А. Хан, А.В. Червинская, Н.А. Микитченко // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физкультуры. — 2012. — № 2. — С. 31-35.